Значення в інших словниках
-
догана —
дога́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
догана —
Осуд, несхвалення, засудження, осудження, огуда, р. погудка, гана; (від учителя) нотація, мораль, жм. молитва, з. нагана.
Словник синонімів Караванського
-
догана —
-и, ж. Засудження, несхвалення чиєї-небудь поведінки, чиїхось учинків і т. ін.; осуд. || Офіційна негативна оцінка чиїх-небудь учинків, чийогось ставлення до роботи і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
догана —
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Від критики мудрого можеш навчитися, а похвала дурня нічого не вартує.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
догана —
ли́цар без стра́ху́ і дога́ни, книжн. Людина великої сили волі і високих моральних якостей. (Орест:) Я знаю, що ви лицар без страху і догани (Леся Українка). ли́цар без дога́ни й страху́. Ми лицарі всі без догани й страху, Ми в серці ховали не марну пиху, а цноти, що зрощує слава (Леся Українка).
Фразеологічний словник української мови
-
догана —
ДОГА́НА (вияв несхвального, негативного ставлення до чиєїсь поведінки, вчинків тощо), НАГІ́НКА розм., ГА́НА заст., НАГА́НА діал.; О́СУД (ОСУ́ДА рідше) (перев. з боку громадськості, певної групи людей); НОТА́ЦІЯ, ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм.
Словник синонімів української мови
-
догана —
ДОГА́НА, и, ж. Засудження, несхвалення чиєї-небудь поведінки, чиїхось учинків і т. ін.; осуд. Краще розумна догана, ніж дурна похвала (Укр.. присл.., 1955, 394); І поет від свого люду Не почує слів догани (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
догана —
Догана, -ни ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Ном. № 5686. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Чуб. V. 1139. догану дати.
Словник української мови Грінченка