Значення в інших словниках
-
доносити —
На кого (здебільшого таємно подавати комусь якісь вістки) виказувати кого, розм.: капати, стукати на кого.
Словник синонімів Полюги
-
доносити —
доно́сити дієслово недоконаного виду доставляти кудись; закінчувати носити; повідомляти комусь про щось доноси́ти дієслово доконаного виду закінчити носити; народити своєчасно
Орфографічний словник української мови
-
доносити —
Доно́сити. Повідомляти, сповіщати. До Times доносять з Шанґаю: договор мира між Япаном і Хиною вже заключений (Б., 1895, 17, 3) // пол. donosić — 1) доносити, 2) повідомляти, доповідати.
Українська літературна мова на Буковині
-
доносити —
(запах) заносити; (до тями) о. класти в рот; (кому) доповідати, рапортувати, звітувати, повідомляти <�сповіщати> кого; (на кого) жм. стукати, виказувати кого; (у вуха) вносити, вкладати, нашіптувати; доношувати, доношати.
Словник синонімів Караванського
-
доносити —
[доносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи
Орфоепічний словник української мови
-
доносити —
-ошу, -осиш, недок., донести, -су, -сеш; мин. ч. доніс, донесла, донесло; док. 1》 перех. Несучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. || Робити чутним, відчутним і т. ін. (звук, запах). || перен. Робити що-небудь доступним, зрозумілим. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
доносити —
1. (поліції) виказувати, виказати, повиказувати 2. це приносити
Словник чужослів Павло Штепа
-
доносити —
ДОНОСИ́ТИ див. доно́шувати.
Словник української мови у 20 томах
-
доносити —
доно́сити / донести́ у ву́ха (до вух). 1. кому, кого, чийого, чиїх. Повідомляти когось про що-небудь (перев. таємно — з метою обмови і т. ін.). — Але ж я панові у вуха про все доносить не люблю (І.
Фразеологічний словник української мови
-
доносити —
ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст.
Словник синонімів української мови
-
доносити —
Доно́сити, -но́шу, -но́сиш; доно́сь, -но́сьте; див. доне́сти́ доноси́ти, див. доно́шувати
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
доносити —
ДОНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ДОНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. доні́с, донесла́, ло́; док. 1. перех. Несучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Не будь дужих Горпининих рук, багато хто не дійшов би до бази, — Горпина доносила поранених на руках (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
-
доносити —
Доносити, -ношу, -сиш сов. в. донести, -су, -сеш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. донести ряду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку.
Словник української мови Грінченка