доносити
доно́сити
-ошу, -осиш, недок., донести, -су, -сеш; мин. ч. доніс, донесла, донесло; док.
1》 перех. Несучи, доставляти кого-, що-небудь кудись.
|| Робити чутним, відчутним і т. ін. (звук, запах).
|| перен. Робити що-небудь доступним, зрозумілим.
|| перен. Передавати що-небудь іншим.
2》 перех. і неперех., про що, зі спол. що.
3》 неперех., на кого і без додатка. Таємно подавати кому-небудь (перев. керівним особам) відомості зі звинуваченням кого-небудь у чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови