Значення в інших словниках
-
дідизний —
діди́зний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
дідизний —
-а, -е, заст. 1》 Успадкований від дідів, предків; родовий. 2》 Дуже старий; старезний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дідизний —
СТАРИ́Й (СТАР поет., фольк.) (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм., ПРЕСТАРИ́Й розм., ДІДИ́ЗНИЙ заст.
Словник синонімів української мови
-
дідизний —
Діди́зний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дідизний —
ДІДИ́ЗНИЙ, а, е, заст. 1. Успадкований від дідів, предків; родовий. 2. Дуже старий; старезний. Розступилась земля, і з глибокої ями, як з води, вирнув дідизний старець (Стор., І, 1957, 343).
Словник української мови в 11 томах
-
дідизний —
Дідизний, -а, -е 1) Унаслѣдованный отъ предковъ, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. К. Досв. 126. 2) Очень старый. А той Грива був старий дідизний чоловік. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201).
Словник української мови Грінченка