Значення в інших словниках
-
жевріти —
же́вріти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
жевріти —
ЖЕВРІТИСЯ тліти, жаріти, Р. блимати; (- сонце) палати, горіти; (- о чі) блищати, світитися; (- щоки) червоніти, шаріти, шарітися; П. животіти.
Словник синонімів Караванського
-
жевріти —
-ію, -ієш, недок. 1》 Догоряти без полум'я; тліти. || Слабо горіти, світитися невеликим полум'ям; блимати. 2》 Виблискувати яскравим світлом, давати яскраве світло. || перен. Яскраво блищати, перев.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
жевріти —
БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (про очі, погляд — світитися внутрішнім світлом під впливом сильного почуття), БЛИСТІ́ТИ рідко, ГОРІ́ТИ підсил., ПАЛА́ТИ підсил., ПАЛАХКОТІ́ТИ (ПАЛАХКОТА́ТИ) підсил.; СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил.
Словник синонімів української мови
-
жевріти —
Же́вріти, -рію, -рієш, -ріє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
жевріти —
ЖЕ́ВРІТИ, ію, ієш, недок. 1. Догоряти без полум’я; тліти. Де були стіжки, там лежали й жевріли купи вогняної мерви (Н.-Лев., II, 1956, 197); Біля кошари ледве жевріло багаття (Чорн., Пісні..
Словник української мови в 11 томах
-
жевріти —
Жевріти, -рію, -єш гл. Горѣть безъ пламени, рдѣть. Жар червоним золотом жевріє. Г. Барв. 458. Зоря жевріє. Там зроду жевріє любов.
Словник української мови Грінченка