Значення в інших словниках
-
забудько —
забу́дько іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
забудько —
-а, ч., с. і ж., розм. Людина, що легко, швидко забуває.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
забудько —
ЗАБУ́ДЬКО розм. (людина, яка легко й швидко забуває), ЗАБУВА́КА розм., РОЗЗЯ́ВА розм., РОЗГУ́БА фам. — Бач який! От би ще заніс мого листа з собою, — сказано, забудько з тебе, Павлусю!...
Словник синонімів української мови
-
забудько —
Забу́дько, -ка, -кові; -дьки, -дьків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
забудько —
ЗАБУ́ДЬКО, а, ч., с. і ж., розм. Людина, що легко, швидко забуває. Син був таким забудьком, що коли вийде на дворище із своєї хижі, то не знає, де стоять двері (Калин, Закарп. казки, 1955, 98); [Хоростіль:] Як бачу, забудько з вас, панно Юліє! (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
забудько —
Забудько, -ка м. Забывчивый человѣкъ. Який же з тебе забудько, хлопче. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка