Значення в інших словниках
-
загонич —
заго́нич іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
загонич —
-а, ч. 1》 Той, хто заганяє худобу у стайню, кошару, загін, корівник тощо. 2》 Мисливець, який заганяє звіра під час полювання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
загонич —
ЗАГО́НИЧ, а, ч., мисл. Той, хто заганяє дичину під час полювання; нагонич. Ми склали план дій, розподілили солдат [солдатів] на загоничів і стрільців, поставили на чолі кожного десятка досвідчених мисливців (І.
Словник української мови у 20 томах
-
загонич —
НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний).
Словник синонімів української мови