Значення в інших словниках
-
закопувати —
зако́пувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
закопувати —
-ую, -уєш, недок., закопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зробивши заглиблення і поклавши в нього що-небудь, закидати зверху чимсь сипким (землею, піском і т. ін.); заривати. 2》 Закріплювати одним кінцем у викопаному в ґрунті заглибленні; вкопувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
закопувати —
закопа́ти / зако́пувати живце́м (живо́го, живо́ю і т. ін.) у зе́млю кого. У важких муках згубити, довести до загибелі, нещадно покарати кого-небудь.
Фразеологічний словник української мови
-
закопувати —
ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого...
Словник синонімів української мови
-
закопувати —
Зако́пувати, -ко́пую, -ко́пуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
закопувати —
ЗАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зробивши заглиблення і поклавши в нього що-небудь, закида́ти зверху чимсь сипким (землею, піском і т. ін.); заривати.
Словник української мови в 11 томах
-
закопувати —
Закопувати, -пую, -єш сов. в. закопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Рудч. Ск. І. 157. Нехай в'яне, поки закопають. Шевч. 12. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! Лавр. 107.
Словник української мови Грінченка