закопувати

Закопувати, -пую, -єш

сов. в. закопа́ти, -па́ю, -єш, гл.

1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Рудч. Ск. І. 157. Нехай в'яне, поки закопають. Шевч. 12. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! Лавр. 107. А під котрою ж то вербою ви, діду, закопали гроші? Левиц. І. 99.

2) Вкапывать, вкопать, врывать, врыть. Скажімо ся поховати, ще й хрест закопати. Чуб. V. 209.

Значення в інших словниках

1. закопувати — зако́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закопувати — див. копати  Словник синонімів Вусика
3. закопувати — -ую, -уєш, недок., закопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зробивши заглиблення і поклавши в нього що-небудь, закидати зверху чимсь сипким (землею, піском і т. ін.); заривати. 2》 Закріплювати одним кінцем у викопаному в ґрунті заглибленні; вкопувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. закопувати — закопа́ти / зако́пувати живце́м (живо́го, живо́ю і т. ін.) у зе́млю кого. У важких муках згубити, довести до загибелі, нещадно покарати кого-небудь.  Фразеологічний словник української мови
5. закопувати — ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого...  Словник синонімів української мови
6. закопувати — Зако́пувати, -ко́пую, -ко́пуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. закопувати — ЗАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зробивши заглиблення і поклавши в нього що-небудь, закида́ти зверху чимсь сипким (землею, піском і т. ін.); заривати.  Словник української мови в 11 томах