закопувати
Закопувати, -пую, -єш
сов. в. закопа́ти, -па́ю, -єш, гл.
1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Рудч. Ск. І. 157. Нехай в'яне, поки закопають. Шевч. 12. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! Лавр. 107. А під котрою ж то вербою ви, діду, закопали гроші? Левиц. І. 99.
2) Вкапывать, вкопать, врывать, врыть. Скажімо ся поховати, ще й хрест закопати. Чуб. V. 209.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закопувати — зако́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- закопувати — див. копати Словник синонімів Вусика
- закопувати — -ую, -уєш, недок., закопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зробивши заглиблення і поклавши в нього що-небудь, закидати зверху чимсь сипким (землею, піском і т. ін.); заривати. 2》 Закріплювати одним кінцем у викопаному в ґрунті заглибленні; вкопувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закопувати — закопа́ти / зако́пувати живце́м (живо́го, живо́ю і т. ін.) у зе́млю кого. У важких муках згубити, довести до загибелі, нещадно покарати кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
- закопувати — ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого... Словник синонімів української мови
- закопувати — Зако́пувати, -ко́пую, -ко́пуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- закопувати — ЗАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зробивши заглиблення і поклавши в нього що-небудь, закида́ти зверху чимсь сипким (землею, піском і т. ін.); заривати. Словник української мови в 11 томах