1. Фразеологічний словник української мови

закопувати

закопа́ти / зако́пувати живце́м (живо́го, живо́ю і т. ін.) у зе́млю кого. У важких муках згубити, довести до загибелі, нещадно покарати кого-небудь. — А Кульбабина Мотря так сказала: “Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова” (М. Стельмах); — Ти ладен, мабуть, мене живою в землю закопати! — говорила Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); // тільки недок. Розправлятися з ким-небудь, прирікаючи його на тяжкі моральні і фізичні страждання. Важко мені жити. Нащо мені жити? Дивитися роками, як закопують мене живого в землю? (О. Довженко).

зако́пувати (зарива́ти) / закопа́ти (зари́ти) (у зе́млю) свій тала́нт. Занедбувати, не розвивати свої здібності. — Ви, батечку, свій талант закопуєте. Мости мостами, а талант — фізика. Облиште мости, ідіть на кафедру фізики (Н. Рибак); Артемовський виконував дуже добре ролі драматичні, і не раз йому говорили, що він зариває цей свій талант, мало приділяє уваги драматичним п’єсам (М. Рильський); Я певно свій талант не закопаю, Добром своїм рад другим я служить (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закопувати — зако́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закопувати — див. копати Словник синонімів Вусика
  3. закопувати — -ую, -уєш, недок., закопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зробивши заглиблення і поклавши в нього що-небудь, закидати зверху чимсь сипким (землею, піском і т. ін.); заривати. 2》 Закріплювати одним кінцем у викопаному в ґрунті заглибленні; вкопувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закопувати — ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого... Словник синонімів української мови
  5. закопувати — Зако́пувати, -ко́пую, -ко́пуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. закопувати — ЗАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зробивши заглиблення і поклавши в нього що-небудь, закида́ти зверху чимсь сипким (землею, піском і т. ін.); заривати. Словник української мови в 11 томах
  7. закопувати — Закопувати, -пую, -єш сов. в. закопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Рудч. Ск. І. 157. Нехай в'яне, поки закопають. Шевч. 12. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! Лавр. 107. Словник української мови Грінченка