Значення в інших словниках
-
заніміти —
занімі́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
заніміти —
[зан'ім’ітие] -м'ійу, -м'ійеиш
Орфоепічний словник української мови
-
заніміти —
-ію, -ієш, док. 1》 Втратити здатність говорити, стати німим. || На деякий час замовкнути (від переляку, здивування, захоплення і т. ін.). || Перестати звучати, лунати (про звуки, мову і т. ін.). || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
заніміти —
ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ...
Словник синонімів української мови
-
заніміти —
Занімі́ти, -мі́ю, -мі́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
заніміти —
Занімі́ти, -мі́ю, -єш гл. 1) Занѣмѣть, онѣмѣть. Заніміли твої губочки. Мет. 293. 2) Потерять чувствительность. У мертвого зуби ніколи не болять, кости задубіли, зуби заніміли. Чуб. І. 125.
Словник української мови Грінченка