заніміти

занімі́ти

-ію, -ієш, док.

1》 Втратити здатність говорити, стати німим.

|| На деякий час замовкнути (від переляку, здивування, захоплення і т. ін.).

|| Перестати звучати, лунати (про звуки, мову і т. ін.).

|| безос.

2》 Втратити чутливість, здатність рухатися; затерпнути.

|| На деякий час зробитися нерухомим (від сильних переживань, горя, зворушення і т. ін.); завмерти.

Значення в інших словниках

1. заніміти — занімі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заніміти — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
3. заніміти — [зан'ім’ітие] -м'ійу, -м'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
4. заніміти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. заніміти — Занімі́ти, -мі́ю, -мі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. заніміти — Занімі́ти, -мі́ю, -єш гл. 1) Занѣмѣть, онѣмѣть. Заніміли твої губочки. Мет. 293. 2) Потерять чувствительность. У мертвого зуби ніколи не болять, кости задубіли, зуби заніміли. Чуб. І. 125.  Словник української мови Грінченка