1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заніміти

занімі́ти

-ію, -ієш, док.

1》 Втратити здатність говорити, стати німим.

|| На деякий час замовкнути (від переляку, здивування, захоплення і т. ін.).

|| Перестати звучати, лунати (про звуки, мову і т. ін.).

|| безос.

2》 Втратити чутливість, здатність рухатися; затерпнути.

|| На деякий час зробитися нерухомим (від сильних переживань, горя, зворушення і т. ін.); завмерти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заніміти — занімі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заніміти — див. мовчати Словник синонімів Вусика
  3. заніміти — [зан'ім’ітие] -м'ійу, -м'ійеиш Орфоепічний словник української мови
  4. заніміти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ... Словник синонімів української мови
  5. заніміти — Занімі́ти, -мі́ю, -мі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заніміти — Занімі́ти, -мі́ю, -єш гл. 1) Занѣмѣть, онѣмѣть. Заніміли твої губочки. Мет. 293. 2) Потерять чувствительность. У мертвого зуби ніколи не болять, кости задубіли, зуби заніміли. Чуб. І. 125. Словник української мови Грінченка