зателепа —
зателе́па іменник чоловічого або жіночого роду, істота фам.
Орфографічний словник української мови
зателепа —
-и, ч. і ж., фам. Неохайна людина; вайлувата людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зателепа —
ЗАТЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., фам. Неохайна людина; вайлувата людина. [Маруся:] Із своїм зателепою цілісіньку ніч просиділа… (Вас., III, 1960, 83).
Словник української мови в 11 томах
зателепа —
Зателепа, -пи об. Неряха. МВ. (КС. 1902. X. 152). Осе ше зателепа, все в неї чорт знає як: сорочка от-от опаде, запаска теж, пояс аж по землі волочеться. Брацл. у. Уже й вечір минає; а як вечір проминув, — зателепа прилинув. Грин. III. 652.
Словник української мови Грінченка