Значення в інших словниках
-
збурювати —
збу́рювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
збурювати —
Збаламучувати, сколочувати; (до бунту) підбивати, підбурювати; П. збуджувати, хвилювати; ЖМ. руйнувати; -ЮЮЧИЙ, див. ЗБАЛАМУЧУЮЧИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
збурювати —
-юю, -юєш, недок., збурити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Надавати бурхливого руху, робити що-небудь дуже неспокійним. || Порушувати що-небудь (спокій, певний порядок, звичний перебіг чогось і т. ін.). || Роздратовувати, робити сердитим кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
збурювати —
ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
збурювати —
Збу́рювати, -рюю, -рюєш, -рює
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
збурювати —
ЗБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Надавати бурхливого руху, робити що-небудь дуже неспокійним. Перегукувались пароплави на Дніпрі, шльопали важко колесами коло самої пристані, збурювали гвинтами воду (Цюпа, Вічний вогонь...
Словник української мови в 11 томах