Значення в інших словниках
-
згадка —
зга́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири зга́дки
Орфографічний словник української мови
-
згадка —
Спогад, спомин, р. згад, спогадання, споминка, споминок; (у тексті) згадування; (- пам'ятну річ) пам'ятка; У ФР. незабудь, пам'ять.
Словник синонімів Караванського
-
згадка —
[згадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, мн. згадкие/ згадки, згадок дв'і згадкие
Орфоепічний словник української мови
-
згадка —
-и, ж. 1》 Відтворення в пам'яті, свідомості подій, обставин, образів і т. ін. минулого, відновлення уявлень про кого-, що-небудь; згадування. || Те, що лишилося, збереглося в пам'яті; спогад.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
згадка —
СПО́ГАД (те, що збереглося в пам'яті, відтворення в пам'яті того, що фіксувалося нею раніше), СПО́МИН, ЗГА́ДКА, ПА́М'ЯТЬ, ПА́М'ЯТКА розм., СПОГАДА́ННЯ розм., СПОГА́ДКА розм., СПОГА́ДАНКА розм., СПОМИНА́ННЯ розм., СПО́МИНКА розм., ПРИГА́ДКА розм.
Словник синонімів української мови
-
згадка —
Зга́дка, -дки, -дці; зга́дки́, зга́до́к
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
згадка —
ЗГА́ДКА, и, ж. 1. Відтворення в пам’яті, свідомості подій, обставин, образів і т. ін. минулого, відновлення уявлень про кого-, що-небудь; згадування.
Словник української мови в 11 томах
-
згадка —
Згадка, -ки ж. Воспоминаніе. Шевч. (КС. 1883. II. 407). Почали ми тиху розмову-згадування. МВ. ІІ. 179.
Словник української мови Грінченка