Значення в інших словниках
-
зівака —
зіва́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
зівака —
-и, ч. і ж., зневажл. 1》 Людина, яка від нічого робити задивляється на кого-, що-небудь. 2》 Дуже розгублена, неуважна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зівака —
хохл. (зевака) гавря, солопій ґава, гавря, солопій, розтелепа
Словник чужослів Павло Штепа
-
зівака —
зіва́к лови́ти, зневажл. 1. Бути неуважним, роззявкуватим і т. ін. Траплялось, що й зівак дехто ловив, коли вчитель пояснював новий матеріал. А потім (хоч і малі) шкодували (З журналу). 2. Блукачи, розглядати все навколо. На базар ходила та зівак ловила (Укр.. присл..).
Фразеологічний словник української мови
-
зівака —
ЗІВА́КА, и, ч. і ж., зневажл. 1. Людина, яка від нічого робити задивляється на кого-, що-небудь. 2. Дуже розгублена, неуважна людина. ЗІВАКА́: ◊ Да́ти зівака́ — те саме, що Да́ти зівка́ ( див. зіво́к). Такий-то з тебе стрілець, уже й зівака дав (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
-
зівака —
Зівака нар. — дати. Прозѣвать. Такий то з тебе стрілець, уже й зівака дав. Волч. у.
Словник української мови Грінченка