Значення в інших словниках
-
калюка —
калю́ка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
калюка —
-и, ж. Збільш. до кал 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
калюка —
ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо).
Словник синонімів української мови
-
калюка —
КАЛЮ́КА, и, ж. Збільш. до кал 2. Настала осінь: дощі, тумани, калюка невилазна (Мирний, III, 1954, 295); Під стріхами щебечуть ластівки, Будуючи хоромки із калюки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 12).
Словник української мови в 11 томах
-
калюка —
Калюка, -ки ж. Большая, сильная грязь. Мнж. 121. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Мир. ХРВ. 306. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди. Мир. ХРВ. 301.
Словник української мови Грінченка