клекотати —
-очу, -очеш і клекотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Видавати переривчастий звук (про деяких великих птахів). 2》 Бурхати, вирувати, шумувати (про рідину). || Кипіти з шумом. 3》 безос. Глухо булькотіти (в горлі, у грудях за хворобливого стану).
Великий тлумачний словник сучасної мови
клекотати —
КЛЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, КЛЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Видавати переривчастий звук (про деяких великих птахів). На могилі ворон кряче, І орли десь клекотять (Я.
Словник української мови у 20 томах
клекотати —
БУ́ЛЬКАТИ (про рідину — утворювати короткі й часті звуки під час переливання, кипіння; видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини), БУЛЬКОТА́ТИ (БУЛЬКОТІ́ТИ) підсил. розм.; КЛЕКОТА́ТИ (КЛЕКОТІ́ТИ) підсил.
Словник синонімів української мови
клекотати —
Клекота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і клекоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
клекотати —
КЛЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і КЛЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Видавати переривчастий звук (про деяких великих птахів). На могилі ворон кряче, І орли десь клекотять (Щог., Поезії, 1958, 296); Журавлі в небесах клекотали У чужій, наче в рідній землі (Мас.
Словник української мови в 11 томах
клекотати —
Клекота́ти, -кочу́, -чеш гл. Кричать (объ орлахъ). Не орли чорнокрильці клекочуть і під небесами літають. Мет.
Словник української мови Грінченка