Значення в інших словниках
-
корм —
(їжа тварин) пожива, (суха а. соковита) паша.
Словник синонімів Полюги
-
корм —
корм іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири ко́рму
Орфографічний словник української мови
-
корм —
[корм] -му, м. (на) -м'і, мн. -ми, коурм'іў
Орфоепічний словник української мови
-
корм —
-у, ч. Їжа тварин. Корми рослинного походження — зерно фуражне, комбікорми, кормові суміші, макуха, шроти, корнеплоди, бульбоплоди, сіно, сінаж, солома тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
корм —
Їжа, їдло, наїдка, пожива, поживок, спожива, страва, стравня, потрава, потравка, харч, харчі, хліб, хлібець, хлібина, хлібеня, паша, пашня, пашниця, пашнина
Словник чужослів Павло Штепа
-
корм —
КОРМ, у, ч. Їжа тварин. Аж баба хліб Бровку шпурнула.., То він за кормом і погнавсь (І. Котляревський); На придолинку росла конюшина, пирій – ситний корм скотині (К. Гордієнко); Зима ..
Словник української мови у 20 томах
-
корм —
КОРМ (їжа тварин), ПОЖИ́ВА, ПОЖИ́ВОК розм., ПОЖИ́ВНІСТЬ діал.; ПА́ША (трава, перев. на пасовищі). Не було такого дня, щоб Іван не їздив до лісу. Допомагав лісникам розвозити корм зголоднілим звірам (П.
Словник синонімів української мови
-
корм —
КОРМ, у, ч. Їжа тварин. Аж баба хліб бровку шпурнула.., То він за кормом і погнавсь (Котл., І, 1952, 134); На придолинку росла конюшина, пирій — ситний корм скотині (Горд.
Словник української мови в 11 томах
-
корм —
Корм, -му м. Кормъ. В той час безчасному вовкові не послав Бог корму. Рудч. Ск. І. 5.
Словник української мови Грінченка