кришка —
кри́шка 1 іменник жіночого роду накривка) * Але: дві, три, чотири кри́шки кри́шка 2 іменник жіночого роду крихта * Але: дві, три, чотири кри́шки
Орфографічний словник української мови
кришка —
I -и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. II -и, ж. 1》 Те саме, що крихта. 2》 Те саме, що кришиво.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кришка —
КРИ́ШКА¹, и, ж. Верхня частина якої-небудь посудини, ящика і т. ін, якою закривають отвір; покришка, накривка. Гануш .. проворно одчинив кришку фортеп'яна, сів і вдарив міцно по клавішах (І.
Словник української мови у 20 томах
кришка —
кри́шка → окрушка
Лексикон львівський: поважно і на жарт
кришка —
присудк. сл. Кінець. Кришка твоєму телефону.
Словник сучасного українського сленгу
кришка —
ні (ані́, і) кри́хти (кри́шки), із запереч. не. Анітрохи, ніскільки, зовсім. Не міг ні крихти задрімать (І. Котляревський); — І тобі не жаль (коси) Соломіє? — Ані крихти .. Ріж! (М. Коцюбинський); За дітей своїх я й крихти не боюсь (І.
Фразеологічний словник української мови
кришка —
I. КРИ́ШКА (верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір), НА́КРИВКА, ПО́КРИШКА, ЗА́КРИВКА розм., ПО́КРИВКА діал.; ЛЯ́ДА (дверцята, котрі опускають на отвір у стелі, погребі, танку тощо); ВІ́КО (у діжці, скрині тощо).
Словник синонімів української мови
кришка —
КРИ́ШКА¹, и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. Гануш.. проворно одчинив кришку фортеп’яна, сів і вдарив міцно по клавішах (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
кришка —
Кришка, -ки ж. 1) ум. отъ криха. Кришка на світі чоловіка тримає. Ном. № 12850. 2) Крышка, — напр., на трубкѣ, но не въ сундукѣ, гробѣ и пр. Вас. 148.
Словник української мови Грінченка