Значення в інших словниках
-
кісся —
кісся́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
кісся —
-я, с., зах. Держално коси (див. коса II), косовище.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кісся —
КІССЯ́, я́, с. Держак коси (див. коса́²). Вийшли ми за ворота, понастромляли коси на кісся, як ратища (з переказу); На легенькому його [діда Євмена] кіссі біліли новісінькі грабки й вилискувала на бритву виклепана й вигострена коса (Остап Вишня)...
Словник української мови у 20 томах
-
кісся —
Кісся́, -сся́, -ссю́, -сся́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кісся —
КІССЯ́, я́, с. Держак коси ( див. коса́²). На легенькому його [діда Євмена] кіссі біліли новісінькі грабки й вилискувала на бритву виклепана й вигострена коса (Вишня, І, 1956, 315); Семен збив свою косу з дерев’яного кісся і.. почав легенько стукати по ній мантачкою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 343).
Словник української мови в 11 томах
-
кісся —
Кісся, -ся с. Рукоятка у косы, косовище. Шух. І. 169.
Словник української мови Грінченка