кісся

КІССЯ́, я́, с.

Держак коси (див. коса́²).

Вийшли ми за ворота, понастромляли коси на кісся, як ратища (з переказу);

На легенькому його [діда Євмена] кіссі біліли новісінькі грабки й вилискувала на бритву виклепана й вигострена коса (Остап Вишня);

Семен збив свою косу з дерев'яного кісся і .. почав легенько стукати по ній мантачкою (О. Іваненко);

Ягнич, беручись за кісся, відчуває, як усе його єство затоплює жаром хвилювання (О. Гончар);

Пройшовши покіс, мантачив [він] косу, затиснувши кісся коліньми та обхопивши лівицею полотно (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. кісся — кісся́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кісся — див. держак  Словник синонімів Вусика
3. кісся — -я, с., зах. Держално коси (див. коса II), косовище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кісся — Кісся́, -сся́, -ссю́, -сся́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кісся — КІССЯ́, я́, с. Держак коси ( див. коса́²). На легенькому його [діда Євмена] кіссі біліли новісінькі грабки й вилискувала на бритву виклепана й вигострена коса (Вишня, І, 1956, 315); Семен збив свою косу з дерев’яного кісся і.. почав легенько стукати по ній мантачкою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 343).  Словник української мови в 11 томах
6. кісся — Кісся, -ся с. Рукоятка у косы, косовище. Шух. І. 169.  Словник української мови Грінченка