Значення в інших словниках
-
лапа —
ла́па іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
лапа —
д. лаба; (істот) стопа, нога; (людська) ІР. рука, нога; лапка.
Словник синонімів Караванського
-
лапа —
-и, ж. 1》 Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. || перен., зневажл., ірон. Рука або нога людини (звичайно велика, незграбна). В лапу (на лапу) давати розм. — давати хабар, чайові, приплачувати кому-небудь за що-небудь. 2》 чого, яка, перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лапа —
Лаба, лабка, лабочка, лабонька, лабети
Словник чужослів Павло Штепа
-
лапа —
ЛА́ПА, и, ж. 1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (М. Коцюбинський); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (О.
Словник української мови у 20 томах
-
лапа —
И, ч., комп. Ноутбук. Прикольний лапа.
Словник сучасного українського сленгу
-
лапа —
(-и) ж.; крим. Хабар. БСРЖ, 309; СЖЗ, 59; ЯБМ, 1, 458.
Словник жарґонної лексики української мови
-
лапа —
ви́рватися з рук (з лап, з лабе́т, з лабе́тів і т. ін.) чиїх, кого, чого і без додатка. Врятуватися, звільнитися від кого-, чого-небудь; позбутися залежності від когось, чогось.
Фразеологічний словник української мови
-
лапа —
ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П.
Словник синонімів української мови
-
лапа —
Ла́па, -пи; ла́пи, лап; див. ла́ба
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
лапа —
ЛА́ПА, и, ж. 1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (Коцюб., II, 1955, 225); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (Донч.
Словник української мови в 11 томах
-
лапа —
Кріпильний виступ на кінці колоди чи бруса для з'єднання в куті зрубу. Має чотиригранну форму.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
лапа —
Лапа, -пи ж. 1) Лапа. Пише як сорока лапою. Ном. № 6078. 2) Рычагъ въ валу, подымающій толчею въ ступѣ. 3) Лапчатый ломъ, т. е. съ двумя пальцами. ум. лапка, лапочка. Ув. Лапище.
Словник української мови Грінченка