ложка

Вареха, варешка, варишка, жиця (діал.), жичка, ківш, кірка, ковшик, корка, кривулечка (в загадці), кривулька, лижиця, лижка, лизя (дит.), лишка, лозя (дит.), лонька, ополоник, половник, черпак, черпачок

Значення в інших словниках

1. ложка — ло́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ло́жки  Орфографічний словник української мови
2. ложка — (велика) ополоник; (як міра) мала кількість, п! КРАПЛЯ.  Словник синонімів Караванського
3. ложка — [ложка] -жкие, д. і м. лоз'ц'і, мн. ложкие/ ложки, ложок дв'і ложкие  Орфоепічний словник української мови
4. ложка — -и, ж. 1》 Предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву. || чого і без додатка. Кількість страви, набрана цим предметом. || перен. розм. Мала кількість, крапля чого-небудь. 2》 мн. ложки. Російський народний музичний інструмент, що складається з двох дерев'яних ложок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ложка — ЛО́ЖКА, и, ж. Предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву. – Ну, то сідайте, діду, беріть ложку та їжте, будьте в нас нині гостем (Т.  Словник української мови у 20 томах
6. ложка — ло́жка: ◊ ло́жка ду́бом стоїть про надто густу першу страву (ст): До спільного казана приходив додатковий харч, і “зупа” вже не була ріденька, але часто густа, що, як кажуть, “ложка дубом стояла” у ній (Загачевський) ◊ ложка з чу́бком міра сипких продуктів (м, ср, ст)||маґуля  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. ложка — Дали ложку, то дадуть і юшку. Дали більшу річ, то і меншу дадуть. І в ложці води утопив би. Дуже мстивий. І в ложці не спіймаєш. Дуже хитрий та проворний. Ложка мази, бочку меду замаже. Одно мале лихо може знівечити найбільше діло. Ложкою море не вичерпаєш. Неможливого не зробиш.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. ложка — И, ж., муз. Домбра. І дівчата на ложці лабають.  Словник сучасного українського сленгу
9. ложка — син. весло, гриб.  Словник жарґонної лексики української мови
10. ложка — вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю. Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети).  Фразеологічний словник української мови
11. ложка — Ло́жка, -жки, -жці; ло́жки́, ло́жо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. ложка — ЛО́ЖКА, и, ж. Предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву. Присунулись гості до миски й почали носити страву з миски до рота, підкладаючи під ложку хліб, щоб не закапати скатірки (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
13. ложка — Ложка, -ки ж. Ложка. Коли мед, то й ложкою. Ном. № 4849. Його і в ложці не піймаєш. (Очень увертливъ). Ном. № 3022. Приміг би, — в ложці води утопив. (Такъ сильно ненавидить). Ном. № 3434. ум. ложечка. Я твоїй матінці не вгожу: помию лавочки — не біло, помию ложечки — не чисто. Чуб. V. 692.  Словник української мови Грінченка