Значення в інших словниках
-
любовниця —
любо́вниця іменник жіночого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
любовниця —
ЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме що коха́нка 1. – Хіба ж вона справді була любовницею Кривоноса? (А. Чайковський); – Гетьманша! – реготалася в другій кімнаті Любов Федорівна, – гетьманша! Гетьманська наложниця, любовниця старого прелюбодія! (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
любовниця —
ЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до любо́вник. — А чого він в ту Америку повіявся? ..Родичі там у нього чи, може, любовниці? (Гончар, Таврія, 1952,.46).
Словник української мови в 11 томах