любовниця

ЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до любо́вник.

— А чого він в ту Америку повіявся? ..Родичі там у нього чи, може, любовниці? (Гончар, Таврія, 1952,.46).

Значення в інших словниках

1. любовниця — любо́вниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. любовниця — див. кохана  Словник синонімів Вусика
3. любовниця — ЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме що коха́нка 1. – Хіба ж вона справді була любовницею Кривоноса? (А. Чайковський); – Гетьманша! – реготалася в другій кімнаті Любов Федорівна, – гетьманша! Гетьманська наложниця, любовниця старого прелюбодія! (Б.  Словник української мови у 20 томах