1. Словник української мови в 11 томах

любовниця

ЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до любо́вник.

— А чого він в ту Америку повіявся? ..Родичі там у нього чи, може, любовниці? (Гончар, Таврія, 1952,.46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любовниця — любо́вниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. любовниця — див. кохана Словник синонімів Вусика
  3. любовниця — ЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме що коха́нка 1. – Хіба ж вона справді була любовницею Кривоноса? (А. Чайковський); – Гетьманша! – реготалася в другій кімнаті Любов Федорівна, – гетьманша! Гетьманська наложниця, любовниця старого прелюбодія! (Б. Словник української мови у 20 томах