любовно
ЛЮБО́ВНО. Присл. до любо́вний 1, 2.
Примружив очі Давид і всміхнувся тепло, любовно (Головко, II, 1957, 186);
Поцілувались навесні Під вашою вербою, — Та не любовно, зовсім ні, А так, як брат з сестрою (Воскр., З перцем!, 1957, 47);
Маланка.. розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, ніжно, любовно, наче немовлятко виймає з купелі (Коцюб., II, 1955, 62);
Скучила й мати — покладе руку йому на голову, дивиться любовно (Головко, II, 1957, 190);
Сіробаба любовно глянув у бік свого зеленаво-сірого літака (Гончар, Тронка, 1963, 73);
Рукам, що цей узор любовно вишивали. Серцям, що билися, немов одно, над ним.. Спасибі хай летить над Волгу повноводу (Рильський, III, 1961, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- любовно — любо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- любовно — Присл. до любовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- любовно — ЛЮБО́ВНО. Присл. до любо́вний 1, 2. – Таточку! – скрикнула Орися .. вбігаючи в хату. – Що, доню? – і Тригуб любовно глянув на свою одиначку (Б. Лепкий); Я дійсно ще не бачив таких картин. Дійсно в ній панувала людина. Словник української мови у 20 томах