любовник
ЛЮБО́ВНИК, а, ч., рідко. Те саме, що коха́нець 1.
— А вчора.. де була? — У любовників. Тут їх у мене ціла метка (Мирний, III, 1954, 357).
Пе́рший любо́вник, заст. — роль закоханого у театральній п’єсі.
Протягом 1904 — 1906 рр. я посідав у цій трупі місце першого любовника (Минуле укр. театру, 1953, 137).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- любовник — див. коханий Словник синонімів Вусика
- любовник — Любас, любасок, (вона) любаска, ліобанка, хабаль Словник чужослів Павло Штепа
- любовник — ЛЮБО́ВНИК, а, ч., рідко. Те саме, що коха́нець 1. – А вчора .. де була? – У любовників. Тут їх у мене ціла метка (Панас Мирний); – Вибачайте! – перебив мене парубок. – Я вас дуже прошу не сердитись на мене за це чіпляння. Словник української мови у 20 томах