любовник

ЛЮБО́ВНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що коха́нець 1.

– А вчора .. де була? – У любовників. Тут їх у мене ціла метка (Панас Мирний);

– Вибачайте! – перебив мене парубок. – Я вас дуже прошу не сердитись на мене за це чіпляння. Попереджаю вас, що я – не ревнивий любовник, ні муж, ні брат цеї панни (В. Винниченко);

– Ви станете мумією. Я ще не стара, але я вже мумія. Мене не зворушують навіть любовники (У. Самчук);

– В тобi талантiв, бачу, цiлий мiх. То любовником став, то раптом борцем виявився (П. Загребельний).

(1) Пе́рший любо́вник, заст. – роль закоханого в театральній п'єсі.

Протягом 1904–1906 рр. я посідав у цій трупі місце першого любовника (з мемуарної літ.).