любовний

ЛЮБО́ВНИЙ, а, е.

1. Стос. до любові (у 1 знач.).

Співаючи ті прості, сердечні співанки про долю, про любов і любовні пригоди, дізнавав [Іван] дивної полегші (І. Франко);

Любовні побачення його відбувались без змін двічі на тиждень призначеного часу (В. Підмогильний);

Закоханість ще у гаванському аеропорту переросла у глибоке любовне почуття (В. Дрозд);

// Власт. закоханим.

Найменший братик Стасьо підслухав її любовне воркування з Нестором і розповів його матері (І. Франко);

Їх любовний шал був короткий, але вона... запам'ятала його на все життя... (Г. Тарасюк);

Гадаючи, ніби тримає в обіймах чужу жінку, за такий короткий час уділив мені [чоловік] більше пестощів і ласки любовної, ніж за все наше подружнє життя! (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Змістом якого є любов.

– Ти що – стежиш за моїм листуванням? – Просто за кошти фонду переправляю тобі любовні послання твоєї мільйонерші з Ньюпорта до Стенфорда (П. Загребельний);

– Що ж, Грак, тепер ви можете писати свої мемуари, а згодом навіть видати свої любовні листи до Офелії, – вислухавши Євмена уважно, сказав Сідалковський (О. Чорногуз);

Коли йшлося про В'юцку, зрозумів, чому він так охоче упосліджується перед нею і чому складає піднесені любовні вірші (Валерій Шевчук).

2. Сповнений любові (у 2 знач.).

Згадувала [Олеся] мамині пестощі солодкі, її благі слова, любовний погляд очей (Б. Лепкий);

Любовним поглядом ковзнув [Славута] по інших книгах (В. Малик);

Любовне ставлення до більшості тутешніх речей здавалася аж перешкодою практичності (І. Карпа);

// рідко. Полюбовний (у 1 знач.).

Могорич – любовна річ (Номис).

3. заст. Який викликає любов (у 1 знач.).

Се кохання [Трістана та Ізольди] повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Леся Українка);

– Чужоземко, дай води напитись! – У воді любовне є дання (М. Рильський);

Вино – це також любовний напій, а однією з рис бога вина Діоніса була любов до людей (Ю. Винничук).