любовниця

ЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., рідко.

Те саме що коха́нка 1.

– Хіба ж вона справді була любовницею Кривоноса? (А. Чайковський);

– Гетьманша! – реготалася в другій кімнаті Любов Федорівна, – гетьманша! Гетьманська наложниця, любовниця старого прелюбодія! (Б. Лепкий);

Я не вбиватиму вас, любовницю і любовника. Хоча я тебе, Тимоше, зневажаю всією душею, але не зачеплю пальцем (Б. Харчук);

Марія стала не любовницею Ярополка, а княгинею на київському столі (І. Білик).