Значення в інших словниках
-
лісовик —
лісови́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
лісовик —
Житель лісу, ок. партизан; МІТ. гайовик, щезник; Р. лісівник.
Словник синонімів Караванського
-
лісовик —
-а, ч. 1》 розм. Той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням. || Той, хто працює в галузі лісівництва. 2》 Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, жила в лісі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лісовик —
А, ч. Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, живе в лісі. Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий, блукай межи дерев, де погорою рев. Так серцю хороше, що гріх не напитати дороги потерчат, лісовиків і мев. (П-1:127).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
лісовик —
ЛІСОВИ́К, а́, ч. 1. розм. Той, хто живе в лісі або задіяний до лісового промислу, полювання. Він, Аркадій Валеріанович, мусить з своїх лісових хуторів зігнати селян, .. і лісовики, і селяни, що приїздять до них, підточують його багатство лісокрадством (М.
Словник української мови у 20 томах
-
лісовик —
За укр. демонологічними уявленнями, злий дух, який пасе лісових звірів, показується у людській подобі, уособлює небезпеку, що підстерігає людину в лісі.
Універсальний словник-енциклопедія
-
лісовик —
ЛІСІВНИ́К (фахівець із лісівництва), ЛІСОВИ́К розм., ЛІСОВО́Д розм. рідше. Кардашеві натякнули, що рецензію писав відомий на Україні лісівник (С.
Словник синонімів української мови
-
лісовик —
Лісови́к, -ка; -вики́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
лісовик —
ЛІСОВИ́К, а́, ч. 1. розм. Той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням. Григорій Григорович Андрусяк — спадкоємний лісовик.. З дитинства чув шум смерекових борів.., знав у горах назву кожної травиці, кожного дерева, чагарника (Літ.
Словник української мови в 11 томах
-
лісовик —
Лісовик, -ка м. 1) Житель лѣсовъ. Н. Вол. у. Може він поїхав до казаків-лісовиків. Левиц. І. 198. 2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. Новомоск. у. 3) Лѣшій. Чуб. І. 191.
Словник української мови Грінченка