мигтіти —
мигті́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
мигтіти —
Миготіти, миготати, р. мелькати; (в думці) спалахувати; (в очах) мерехтіти, ряхтіти, рябіти; (- світло) блимати, блискати.
Словник синонімів Караванського
мигтіти —
-тить, недок. 1》 З'являтися на короткий час і зникати з поля зору. || Створювати враження рябизни в очах; мерехтіти. || Відбиватись на обличчі, в очах (про переживання, почуття). || перен. Швидко, зненацька з'являтися у свідомості. 2》 Те саме, що блимати 1). || Блискати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мигтіти —
МИГТІ́ТИ, ти́ть, недок. 1. З'являтися на короткий час і зникати з поля зору; мелькати. Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок); За дверима теплушки швидко мигтіли телеграфні стовпи...
Словник української мови у 20 томах
мигтіти —
(аж) в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від..
Фразеологічний словник української мови
мигтіти —
БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.
Словник синонімів української мови
мигтіти —
МИГТІ́ТИ, ти́ть, недок. 1. З’являтися на короткий час і зникати з поля зору; мелькати. Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Вовчок, І, 1955, 183); За дверима теплушки швидко мигтіли телеграфні стовпи...
Словник української мови в 11 томах
мигтіти —
Миготати, миготіти и мигтіти, -чу, -тиш гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск.
Словник української мови Грінченка