Значення в інших словниках
-
митець —
мите́ць іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
митець —
[миетец'] миец':а, ор. миец:ем, м. (на) миец:ев'і/миец':у, мн. миец':і, миец':іў
Орфоепічний словник української мови
-
митець —
-тця, ч. 1》 Той, хто працює в якому-небудь виді мистецтва. 2》 на що, у чому, до чого, з інфін. і без додатка. Людина, обізнана, вправна у якій-небудь справі; майстер (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
митець —
Мистець, (вона) мисткиня, див. професіонал, художник
Словник чужослів Павло Штепа
-
митець —
МИТЕ́ЦЬ, тця́, ч. 1. Той, хто працює в якому-небудь виді мистецтва. Мати вроди, красо світовая! Де ти береш такі пишні барви, кольори блискучі?...
Словник української мови у 20 томах
-
митець —
МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм.
Словник синонімів української мови
-
митець —
Мите́ць, митця́, митце́ві, -тцю́! -тці́, -тці́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
митець —
МИТЕ́ЦЬ, тця́, ч. 1. Той, хто працює в якому-небудь виді мистецтва. Мати вроди, красо світовая! Де ти береш такі пишні барви, кольори блискучі?...
Словник української мови в 11 томах
-
митець —
Ми́те́ць, -тця́ м. = метець. Рибалонька, митець усе в воді ловити. Греб. 369. Хлопець ручий і на всі вигадки митець. Св. Л. 159.
Словник української мови Грінченка