митець

Ми́те́ць, -тця́

м. = метець. Рибалонька, митець усе в воді ловити. Греб. 369. Хлопець ручий і на всі вигадки митець. Св. Л. 159.

Значення в інших словниках

1. митець — мите́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. митець — див. умілий; художник  Словник синонімів Вусика
3. митець — [миетец'] миец':а, ор. миец:ем, м. (на) миец:ев'і/миец':у, мн. миец':і, миец':іў  Орфоепічний словник української мови
4. митець — -тця, ч. 1》 Той, хто працює в якому-небудь виді мистецтва. 2》 на що, у чому, до чого, з інфін. і без додатка. Людина, обізнана, вправна у якій-небудь справі; майстер (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. митець — Мистець, (вона) мисткиня, див. професіонал, художник  Словник чужослів Павло Штепа
6. митець — МИТЕ́ЦЬ, тця́, ч. 1. Той, хто працює в якому-небудь виді мистецтва. Мати вроди, красо світовая! Де ти береш такі пишні барви, кольори блискучі?...  Словник української мови у 20 томах
7. митець — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм.  Словник синонімів української мови
8. митець — Мите́ць, митця́, митце́ві, -тцю́! -тці́, -тці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. митець — МИТЕ́ЦЬ, тця́, ч. 1. Той, хто працює в якому-небудь виді мистецтва. Мати вроди, красо світовая! Де ти береш такі пишні барви, кольори блискучі?...  Словник української мови в 11 томах