Значення в інших словниках
-
мученик —
му́ченик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
мученик —
Страдник, стражденник, страждальник.
Словник синонімів Караванського
-
мученик —
[мучеиниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
мученик —
Так називали людей, які своєю кров'ю нібито засвідчували істинність християнської віри. У переносному значенні – людина, яка зазнала багато мук, страждань.
Словник крилатих висловів
-
мученик —
-а, ч. 1》 Той, хто переносить або переніс муки, випробування. 2》 Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мученик —
МУ́ЧЕНИК, а, ч. 1. Той, хто переносить або переніс муки, випробування. Привітай же в своїй славі І мою убогу Лепту – думу немудрую Про чеха святого, Великого мученика, Про славного Гуса! (Т. Шевченко); Встануть мученики-браття. Встануть сестри, як живі...
Словник української мови у 20 томах
-
мученик —
МУ́ЧЕНИК (той, хто зазнає або зазнав мук, випробувань), СТРА́ДНИК, СТРАЖДА́ЛЬНИК, СТРАЖДА́ЛЕЦЬ. Сагайдачний раптом виріс в його очах, перетворився на казкового велетня, героя, мученика і страдника за свій обов'язок (З.
Словник синонімів української мови
-
мученик —
Му́ченик, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мученик —
МУ́ЧЕНИК, а, ч. 1. Той, хто переносить або переніс муки, випробування. Привітай же в своїй славі І мою убогу Лепту — думу немудрую Про чеха святого. Великого мученика, Про славного Гуса! (Шевч., І, 1951, 264); Встануть мученики-браття.
Словник української мови в 11 томах
-
мученик —
Мученик, -ка м. Мученикъ. Щоб роскрились високі могили перед вашими очима, щоб ви роспитали мучеників: кого, коли й за що роспинали. Шевч. 216.
Словник української мови Грінченка