Значення в інших словниках
-
невблаганний —
невблага́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
невблаганний —
Якого не можна упросити, вблагати; непохитний, незламний, а також переносно – якого не можна змінити, відвернути. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли.
Літературне слововживання
-
невблаганний —
(закон) непохитний, незламний, непорушний; (кат) жорстокий, немилосердний; (кінець) НЕМИНУЧИЙ, невідворотний; (поступ) нестримний.
Словник синонімів Караванського
-
невблаганний —
[неиўблаган:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
-
невблаганний —
-а, -е. 1》 Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. || Який виражає стійкість, непохитність, незламність. 2》 Якого не можна змінити, пом'якшити і т. ін. || Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий. || у знач. ім.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
невблаганний —
НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора.
Словник української мови у 20 томах
-
невблаганний —
НЕВБЛАГА́ННИЙ (такий, якого не можна впросити, ублагати), НЕВМОЛИ́МИЙ. Карпо виринув на поверхню. Він захлинався. ..А Прохор настигав його знову, лютий, невблаганний, мстивий (А. Шиян); У вестибюлі їх затримав вахтер — рішучий і невмолимий.
Словник синонімів української мови
-
невблаганний —
Невблага́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
невблаганний —
НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Але родичі були невблаганні (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах