невблаганний

НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е.

1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний.

Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Але родичі були невблаганні (Леся Українка);

Хвилина замішання минула, і Іван Порфирович був уже невблаганний (О. Полторацький);

// Який виражає стійкість, непохитність, незламність.

Очі її горіли, в грудях булькало і стогнало, лице зробилося лютим і невблаганним (Григорій Тютюнник).

2. Якого не можна змінити, пом'якшити і т. ін.

В глибокому підпіллі, вірний клятві бойовій, тут виносив [штаб гвардійців] чорній силі невблаганний вирок свій (М. Упеник);

Невблаганна спека ллється з неба (Ю. Яновський);

// Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий.

Я вдихаю не радість весняную, А холодную смерть невблаганную (А. Кримський);

Старість невблаганна; вона вибілює волосся, мережить зморшками обличчя (із журн.);

// у знач. ім. невблага́нне, ного, с. Те, чого не можна змінити, відвернути.

Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. невблаганний — невблага́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невблаганний — Якого не можна упросити, вблагати; непохитний, незламний, а також переносно – якого не можна змінити, відвернути. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли.  Літературне слововживання
3. невблаганний — (закон) непохитний, незламний, непорушний; (кат) жорстокий, немилосердний; (кінець) НЕМИНУЧИЙ, невідворотний; (поступ) нестримний.  Словник синонімів Караванського
4. невблаганний — див. твердий  Словник синонімів Вусика
5. невблаганний — [неиўблаган:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
6. невблаганний — -а, -е. 1》 Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. || Який виражає стійкість, непохитність, незламність. 2》 Якого не можна змінити, пом'якшити і т. ін. || Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий. || у знач. ім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ (такий, якого не можна впросити, ублагати), НЕВМОЛИ́МИЙ. Карпо виринув на поверхню. Він захлинався. ..А Прохор настигав його знову, лютий, невблаганний, мстивий (А. Шиян); У вестибюлі їх затримав вахтер — рішучий і невмолимий.  Словник синонімів української мови
8. невблаганний — Невблага́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Але родичі були невблаганні (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах