невблаганний
НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е.
1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний.
Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Але родичі були невблаганні (Леся Українка);
Хвилина замішання минула, і Іван Порфирович був уже невблаганний (О. Полторацький);
// Який виражає стійкість, непохитність, незламність.
Очі її горіли, в грудях булькало і стогнало, лице зробилося лютим і невблаганним (Григорій Тютюнник).
2. Якого не можна змінити, пом'якшити і т. ін.
В глибокому підпіллі, вірний клятві бойовій, тут виносив [штаб гвардійців] чорній силі невблаганний вирок свій (М. Упеник);
Невблаганна спека ллється з неба (Ю. Яновський);
// Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий.
Я вдихаю не радість весняную, А холодную смерть невблаганную (А. Кримський);
Старість невблаганна; вона вибілює волосся, мережить зморшками обличчя (із журн.);
// у знач. ім. невблага́нне, ного, с. Те, чого не можна змінити, відвернути.
Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (С. Скляренко).
Значення в інших словниках
- невблаганний — невблага́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- невблаганний — Якого не можна упросити, вблагати; непохитний, незламний, а також переносно – якого не можна змінити, відвернути. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли. Літературне слововживання
- невблаганний — (закон) непохитний, незламний, непорушний; (кат) жорстокий, немилосердний; (кінець) НЕМИНУЧИЙ, невідворотний; (поступ) нестримний. Словник синонімів Караванського
- невблаганний — див. твердий Словник синонімів Вусика
- невблаганний — [неиўблаган:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- невблаганний — -а, -е. 1》 Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. || Який виражає стійкість, непохитність, незламність. 2》 Якого не можна змінити, пом'якшити і т. ін. || Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий. || у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ (такий, якого не можна впросити, ублагати), НЕВМОЛИ́МИЙ. Карпо виринув на поверхню. Він захлинався. ..А Прохор настигав його знову, лютий, невблаганний, мстивий (А. Шиян); У вестибюлі їх затримав вахтер — рішучий і невмолимий. Словник синонімів української мови
- невблаганний — Невблага́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Але родичі були невблаганні (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах