1. Словник української мови в 11 томах

невблаганний

НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е.

1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний.

Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Але родичі були невблаганні (Л. Укр., III, 1952, 661);

Хвилина замішання минула, і Іван Порфирович був уже невблаганний (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 136);

// Який виражає стійкість, непохитність, незламність.

Очі її горіли, в грудях булькало і стогнало, лице зробилося лютим і невблаганним (Тют., Вир, 1964, 156).

2. Якого не можна змінити, пом’якшити і т. ін.

В глибокому підпіллі, вірний клятві бойовій, тут виносив [штаб гвардійців] чорній силі невблаганний вирок свій (Уп., Вітчизна миру, 1951, 31);

Невблаганна спека ллється з неба (Ю. Янов., І, 1954, 18);

// Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий.

Я вдихаю не радість весняную, А холодную смерть невблаганную (Крим., Вибр., 1965, 76);

Сумує гуцул тільки в полонині, як виграє на тужній трембіті, та ще хіба.., коли в його хатину заглядає невблаганне марево голоду (Ірчан, II, 1958, 210);

// у знач. ім. невблага́нне, ного, с. Те, чого не можна змінити, відвернути.

Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (Скл., Святослав, 1959, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невблаганний — невблага́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невблаганний — Якого не можна упросити, вблагати; непохитний, незламний, а також переносно – якого не можна змінити, відвернути. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли. Літературне слововживання
  3. невблаганний — (закон) непохитний, незламний, непорушний; (кат) жорстокий, немилосердний; (кінець) НЕМИНУЧИЙ, невідворотний; (поступ) нестримний. Словник синонімів Караванського
  4. невблаганний — див. твердий Словник синонімів Вусика
  5. невблаганний — [неиўблаган:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  6. невблаганний — -а, -е. 1》 Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. || Який виражає стійкість, непохитність, незламність. 2》 Якого не можна змінити, пом'якшити і т. ін. || Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий. || у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Словник української мови у 20 томах
  8. невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ (такий, якого не можна впросити, ублагати), НЕВМОЛИ́МИЙ. Карпо виринув на поверхню. Він захлинався. ..А Прохор настигав його знову, лютий, невблаганний, мстивий (А. Шиян); У вестибюлі їх затримав вахтер — рішучий і невмолимий. Словник синонімів української мови
  9. невблаганний — Невблага́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)