1. Літературне слововживання

невблаганний

Якого не можна упросити, вблагати; непохитний, незламний, а також переносно – якого не можна змінити, відвернути. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли. Але родичі були невблаганні (Леся Українка); Очі її горіли, в грудях булькало і стогнало, лице зробилося лютим і невблаганним (Григорій Тютюнник); Невблаганна спека ллється з неба (Ю.Яновський); Сагайдачний бачив і розумів, що це початок стихійної селянської війни, невблаганної, як ураган, і згубної для панів, наче повідь (З.Тулуб).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невблаганний — невблага́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невблаганний — (закон) непохитний, незламний, непорушний; (кат) жорстокий, немилосердний; (кінець) НЕМИНУЧИЙ, невідворотний; (поступ) нестримний. Словник синонімів Караванського
  3. невблаганний — див. твердий Словник синонімів Вусика
  4. невблаганний — [неиўблаган:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  5. невблаганний — -а, -е. 1》 Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. || Який виражає стійкість, непохитність, незламність. 2》 Якого не можна змінити, пом'якшити і т. ін. || Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий. || у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Словник української мови у 20 томах
  7. невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ (такий, якого не можна впросити, ублагати), НЕВМОЛИ́МИЙ. Карпо виринув на поверхню. Він захлинався. ..А Прохор настигав його знову, лютий, невблаганний, мстивий (А. Шиян); У вестибюлі їх затримав вахтер — рішучий і невмолимий. Словник синонімів української мови
  8. невблаганний — Невблага́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. невблаганний — НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Але родичі були невблаганні (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах