невпізнаний
НЕВПІЗНАНИЙ – НЕВПІЗНАННИЙ
Невпізнаний. Якого не впізнали. Ні господар хати, Ні син його невпізнаний не знали, Про що б розмову їм почать (М.Рильський).
Невпізнанний. Який настільки змінився, що його важко або зовсім неможливо пізнати. В глибокім хвилюванні Федорченко входить у рідне село. Воно чи не воно ? Він майже не впізнає його. Так, воно просто невпізнанне (О.Довженко); Класна кімната стала невпізнанною (Ю.Збанацький); По голосу впізнали Онищука, бо з обличчя і з цілої постаті він був невпізнанним (В.Гжицький). Пох. невпізнанно. Голос її прозвучав невпізнанно: мовби в грудях надривно озвались басові струни (Є.Гуцало).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невпізнаний — невпі́знаний прикметник якого не впізнали невпі́знаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- невпізнаний — -а, -е. Якого не впізнали. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невпізнаний — НЕВПІ́ЗНАНИЙ, а, е. Якого не можна пізнати. Ні господар хати, Ні син його невпізнаний – не знали, Про що б розмову їм почать (М. Рильський); Не встигли ми викурити й по цигарці, як вона [Галя] з'явилася невпізнана і помолоділа (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
- невпізнаний — НЕВПІ́ЗНАНИЙ, а, е. Якого не можна пізнати. Ні господар хати, Ні син його невпізнаний — не знали, Про що б розмову їм почать (Рильський, II, 1956, 198). Словник української мови в 11 томах