Значення в інших словниках
-
нужденник —
нужде́нник іменник чоловічого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
-
нужденник —
-а, ч., діал. Злидар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нужденник —
НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. – Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, – відказав му [йому] холодно Ежен. – Мусиш мати, нужденнику, – крикнув Сімон (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
нужденник —
НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. — Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, — відказав му [йому] холодно Ежен. — Мусиш мати, нужденнику, — крикнув Сімон (Фр., І, 1955, 331).
Словник української мови в 11 томах