нужденник

НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар.

— Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, — відказав му [йому] холодно Ежен. — Мусиш мати, нужденнику, — крикнув Сімон (Фр., І, 1955, 331).

Значення в інших словниках

1. нужденник — нужде́нник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. нужденник — див. бідний  Словник синонімів Вусика
3. нужденник — -а, ч., діал. Злидар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нужденник — НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. – Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, – відказав му [йому] холодно Ежен. – Мусиш мати, нужденнику, – крикнув Сімон (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах