1. Словник української мови в 11 томах

нужденник

НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар.

— Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, — відказав му [йому] холодно Ежен. — Мусиш мати, нужденнику, — крикнув Сімон (Фр., І, 1955, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нужденник — нужде́нник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. нужденник — див. бідний Словник синонімів Вусика
  3. нужденник — -а, ч., діал. Злидар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нужденник — НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. – Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, – відказав му [йому] холодно Ежен. – Мусиш мати, нужденнику, – крикнув Сімон (І. Франко). Словник української мови у 20 томах