1. Орфографічний словник української мови

нужденник

нужде́нник

іменник чоловічого роду, істота

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нужденник — див. бідний Словник синонімів Вусика
  2. нужденник — -а, ч., діал. Злидар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нужденник — НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. – Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, – відказав му [йому] холодно Ежен. – Мусиш мати, нужденнику, – крикнув Сімон (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. нужденник — НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. — Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, — відказав му [йому] холодно Ежен. — Мусиш мати, нужденнику, — крикнув Сімон (Фр., І, 1955, 331). Словник української мови в 11 томах