нужденний

Значення в інших словниках

1. нужденний — (народ) бідний; (вигляд) змучений, перемучений; (одяг) злиденний, жебрацький; (як міра якости) жалюгідний, мізерний, нікчемний. Словник синонімів Караванського
2. нужденний — див. бідний Словник синонімів Вусика
3. нужденний — [нужден:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
4. нужденний — Нужденний, бідний, той, що (який) має потребу (потребує допомоги) Хоч як це дивно, а деякі наші довідники й періодичні видання помилково користуються прикметником нужденний, гадаючи, що він відповідає російському нуждающийся, й пишуть... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
5. нужденний — -а, -е. 1》 Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. || Страдницький, змучений. 2》 Який відзначається надзвичайною убогістю; злиденний, жебрацький. || Жалюгідний, мізерний, нікчемний. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нужденний — НУЖДЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (І. Франко); Перед нами – брат нужденний. Яким він і справді є. Тягне жереб свій злиденний Та кляне життя своє (П. Словник української мови у 20 томах
7. нужденний — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
8. нужденний — Нужде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. нужденний — НУЖДЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (Фр., VI, 1951, 7); Перед нами — брат нужденний. Яким він і справді є. Словник української мови в 11 томах